Раз на місяць,
вночі,
я приходжу в МакДо біля центрального РАГСу,
з'їсти синтетичний добреник
між двома порожніми фонтанами.
Це ні з чим не порівнювана насолода –
заховати зуби у тепле мнєско й вологий сир
вночі,
між двома порожніми фонтанами,
і збирати дощ шорстким пальто,
і ловити чиїсь напружені кроки
та пигикання останніх автівок…
(:efiL – бачу я у кривому люстрі
мокрої побитої плитки
і посміхаюсь невідомим копірайтерам мого життя…
«Дитино, – кажеш,
і верхня губа твого сласного роту підіймається знаком питання, –
ходім, я тебе нагодую… принаймні, пастою?»
І я одягаю якусь сукенку,
і ми сидимо в якомусь ресторані.
Люди накручують на виделки ситі нитки спагеті й розмов,
а мене душать колготи,
і десь під столом, в районі пупа,
б'ється здогадка, що і ти не той, і паста не та…
!TI OD TSUJ – бачу раптом я відображення
вуличної філософії знаків
у келиху з шампанським.
«Just do it!» – кажу я вголос,
лишаю ошалілого тебе
між двома порожніми тарілками
і посміхаюсь невідомим копірайтерам мого життя…