Раз на місяць, вночі, я приходжу в МакДо біля центрального РАГСу, з'їсти синтетичний добреник між двома порожніми фонтанами. Це ні з чим не порівнювана насолода – заховати зуби у тепле мнєско й вологий сир вночі, між двома порожніми фонтанами, і збирати дощ шорстким пальто, і ловити чиїсь напружені кроки та пигикання останніх автівок… (:efiL – бачу я у кривому люстрі мокрої побитої плитки і посміхаюсь невідомим копірайтерам мого життя… «Дитино, – кажеш, і верхня губа твого сласного роту підіймається знаком питання, – ходім, я тебе нагодую… принаймні, пастою?» І я одягаю якусь сукенку, і ми сидимо в якомусь ресторані. Люди накручують на виделки ситі нитки спагеті й розмов, а мене душать колготи, і десь під столом, в районі пупа, б'ється здогадка, що і ти не той, і паста не та… !TI OD TSUJ – бачу раптом я відображення вуличної філософії знаків у келиху з шампанським. «Just do it!» – кажу я вголос, лишаю ошалілого тебе між двома порожніми тарілками і посміхаюсь невідомим копірайтерам мого життя… |