Тетяна Ратушняк

                       Деталь інтер’єру


Я такий же предмет, як звичайна деталь інтер’єру
І властивий мені строгий стиль і безумств елемент.
Маю розмір якийсь, гаму фарб, і призначення, й міру,
І архів почуттів під пилюкою, мов постамент.


Я герань на вікні, не полита дбайливо рукою,
Не розкритий підручник з сторінками таємних гріхів.
Я ложе блакитне, що в ніч не стікає рікою,
І надломлений крик даленіючих синіх птахів.


Я звичайний предмет. Як молитвеник для атеїста,
Як малюнок Ван Гога для пари осліплих очей.
Мені сонця не бачити, що за вікном золотиться,
Таємничий підтекст не пізнаю ніколи ачей.


Я такий же предмет, як деталь в старовинному домі.
Берегти мене можна, чи пожбурити в річку, на дно.
Коли падаю вниз, то втрачаю вершини відомі
І призначення власне шукаю єдине-одно.