Був червень красний, сад був рясний,
То був наш час і день наш був,
І погляд наш з таким коханням огорнув
Створіння гожі,
Що тихо розкривали пелюстки в той час,
І мов на нас дивились, і кохали нас
Червоні рожі.

І як ніколи перш, небесний дах був чистий;
Комашки та пташки
Літали в радості, й простір той позлотистий
Сповняли їх танки,
І поцілунки наші, сповнені красою,
Зачарували світло і пташок собою.

Те щастя наче перейшло в блакить
І цілим небом хоче заблищати,
І в душі наші, солодко розтяті,
Все йшло життя, щоб їх повнішими зробить.

І вже нічого більш, крім поривів над міру,
І обітниць, і скриків, і благальних слів.
І так хотілося створити знов богів,
Щоб мати віру.