Гриць з Афонькою пішли
Добувати волі,
Бо про волю ту й вони
Чули вже доволі.
Хоч не знали, як її
Заживають люде, -
Та Грицько собі сказав:
"Там якось-то буде".
А Афонька, що з їх був
Більше язикатий,
Про ту волю вже й почав
Гриця просвіщати:
"Знаєш, брат, як волю ту
Ми собі спіймаєм,
От тоді з тобою ми
Добре загуляєм.
Заведем соціалізм,
Купимо гармошки;
Буде в мене шмат землі,
Та й у тебе трошки.
Президентом оберем
Ми собі Кирюшу;
Він нас буде всіх любить
І трясти як грушу.
З ним і німці не страшні,
Ми їм зіб'єм роги:
За Урал їх заженем
Аж до перемоги!
Запровадимо тоді
Ми таку свободу,
Що народ наш буде пан
Кожному народу.
Інородцям же хіба
Чорт поможе куций,
Та не зможе й він розбить
Кращу з конституцій".
Гриць був трошки дипломат:
"От що, - каже, - брате,
В край свободи, бачу я,
Довго ще чвалати.
Я втомився пішки йти,
Ти ж - хлопча жвавіше,
То біжи вперед, а я
Надійду пізніше".
"Ах, який же я дурний! -
Каже той до Гриця. -
Справді, пішки нам іти
Зовсім не годиться.
Та щоб швидше йти нам, я
На тобі поїду:
Я ж ніколи не зрікавсь
Помогти сусіду.
Тільки треба - щоб скоріш
Нам прийти до хати -
Взяти пугу, щоб тебе
Міг я підганяти...
А! он там козак іде:
В його є нагайка..."

Ану, хто вгадає - чим
Ця скінчиться байка?