Гриць з Афонькою пішли Добувати волі, Бо про волю ту й вони Чули вже доволі. Хоч не знали, як її Заживають люде, - Та Грицько собі сказав: "Там якось-то буде". А Афонька, що з їх був Більше язикатий, Про ту волю вже й почав Гриця просвіщати: "Знаєш, брат, як волю ту Ми собі спіймаєм, От тоді з тобою ми Добре загуляєм. Заведем соціалізм, Купимо гармошки; Буде в мене шмат землі, Та й у тебе трошки. Президентом оберем Ми собі Кирюшу; Він нас буде всіх любить І трясти як грушу. З ним і німці не страшні, Ми їм зіб'єм роги: За Урал їх заженем Аж до перемоги! Запровадимо тоді Ми таку свободу, Що народ наш буде пан Кожному народу. Інородцям же хіба Чорт поможе куций, Та не зможе й він розбить Кращу з конституцій". Гриць був трошки дипломат: "От що, - каже, - брате, В край свободи, бачу я, Довго ще чвалати. Я втомився пішки йти, Ти ж - хлопча жвавіше, То біжи вперед, а я Надійду пізніше". "Ах, який же я дурний! - Каже той до Гриця. - Справді, пішки нам іти Зовсім не годиться. Та щоб швидше йти нам, я На тобі поїду: Я ж ніколи не зрікавсь Помогти сусіду. Тільки треба - щоб скоріш Нам прийти до хати - Взяти пугу, щоб тебе Міг я підганяти... А! он там козак іде: В його є нагайка..." Ану, хто вгадає - чим Ця скінчиться байка? |