Ви без жалю весни своєї
Даруєте мені розцвіт,
Коли над юністю моєю
Лягли вагою сорок літ.
Простенька дівчина любила
Мене колись, і я вмлівав...
Ні, покохати вас несила
Так, як Марусю я кохав.

Дзеркала пишний ваш видочок
Малюють в шатах дорогих.
В Марусі дзеркальця кусочок
Мені здавався краще всіх.
Без занавісів постіль білу
Уранці промінь осівав...
Ні, покохати вас несила
Так, як Марусю я кохав.

На вас убрану я дивлюся,
В кареті їздите ви скрізь.
Моя непишная Маруся
Ходила пішки сміючись;
На всіх очицями зорила,
Ті оченьки я ревнував...
Ні, покохати вас несила
Так, як Марусю я кохав.

Блискучий розум ваш уміє
Пісні будити у співцях.
Маруся ж - потаїть не смію -
Читала навіть по складах.
І хоч не красно й говорила, -
Кохання бог їй річ давав -
Ні, покохати вас несила
Так, як Марусю я кохав.

Ви кращі неї, що й казати!
В вас серце б'ється гарячіш;
Ви більше й розумом багаті,
В вас очі дивляться ніжніш.
Але тоді в мені любила
Вся юна сила, що я мав,
І вже кохати вас несила
Так, як Марусю я кохав.