Відколи людям Бог послав
На землю пісню-чарівницю,
Неначе промінь засіяв
І освітив земну темницю.

У пісні чоловік знайшов
Утіху від нудьги лихої
Й на працю веселіш пішов
Під голос пісні чарівної.

Він радісно прийняв її,
Як посланицю з кращих мИрів;
Надії вилив в їй свої
І сам надіям тим повірив.

І всі бажання потайні,
Що в його груди ворушили,
Підняв він з серця глибини
І виспівав у пісні милій.

І горе страдного життя
Сумнії звуки розказали,
І найзапекліші спізнали
Благії сльози спочуття.