Опубліковано: 2008.01.21
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Володимир Самійленко

ПІСНЯ

Відколи людям Бог послав
На землю пісню-чарівницю,
Неначе промінь засіяв
І освітив земну темницю.

У пісні чоловік знайшов
Утіху від нудьги лихої
Й на працю веселіш пішов
Під голос пісні чарівної.

Він радісно прийняв її,
Як посланицю з кращих мИрів;
Надії вилив в їй свої
І сам надіям тим повірив.

І всі бажання потайні,
Що в його груди ворушили,
Підняв він з серця глибини
І виспівав у пісні милій.

І горе страдного життя
Сумнії звуки розказали,
І найзапекліші спізнали
Благії сльози спочуття.

1886
© Володимир Самійленко
Текст вивірено і опубліковано: Олександр Некрот

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/10565/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG