Микола Мартинюк

ЕВРІДІЦІ

Переклад з Павла Кричевського

О, німфо, ми, люди, – не того замісу –
Ми з плоті постали і слова, і звуку,
Тебе осягнути ми прагнемо з лісу
Уламків епох і всіх значень. І руку
До тебе сягнули. Та де вже торкнутись
Любові твоєї, скажи, Еврідіко,
Чи луки, де ти не зуміла проснутись,
Чи стежки вузької в Орфеєвім скрику?..
Ми смертні і з плоті,
Ми всі – непостійні,
Рядки ж наші
Й думи запевне нетлінні
Пливуть по Орфеєвім вічному спліні,
Як в небі прозорому листя осіннє…


Павел Кричевский

ЭВРИДИКЕ

О, нимфа, мы, люди, – другого замеса –
Из плоти мы слеплены слова и звука,
К тебе дотянуться мы тщимся из леса
Обломков эпох и значений. И руку
К тебе протянули. Увы, прикоснуться
К любви невозможно твоей, Эвридика,
Ни к лугу, где ты не сумела проснуться,
Ни к узкой тропинке Орфеева крика…
Мы смертны и плотны,
Мы, в общем, случайны,
А в частности –
Наши и строки и мысли
Плывут по Орфеевой вечной печали
Как в небе прозрачном осенние листья…