укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44193, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2016.12.26
Роздрукувати твір

Павло Кричевський

Огонь

Что есть огонь для Герострата? –
хлеб его славы.
Что есть огонь для Артемиды? –
её храм, вознесённый до небес.
Что есть огонь для Джордано? –
храм боли, воздвигнутый
в качестве платы за слова.
Что есть огонь для его палача? –
средство заработать на кусок хлеба.

Постигают Артемида и Джордано храм своей смерти –
она извне, а он изнутри,
а дым времени рассеивается,
и они его не замечают.
А Герострат и палач живут,
давятся своим хлебом –
один хлебом вечности,
другой – хлебом мгновения
и тоже времени не замечают.


Стыдно людям перед богами за то,
что жизнь и смерть в слова одеты,
но и богам перед людьми за это стыдно.
Вот люди и боги и отворачиваются друг от друга
и умирают поодиночке.
Пытаюсь написать об этом –
обрекаю взгляд читателя
бегать по словам всё быстрее,
но на оболочке слов давно пусто, огонь – под нею.

И когда оболочка лопается
и взгляд читателя, обожжённый, умирает,
дым слов тоже рассеивается,
потому что слова, как время, больше не нужны.
«У тебя никогда не будет читателя», - один говорит,
а сам свою огнеупорную жизнь
с краёв зажечь пытается и дым вдыхает быстро-быстро,
чтобы тот рассеяться не успел.
И жизнь оседает копотью.

Абсолютный холод есть,
а абсолютного огня нет,
и каждый огонь обречён быть сожжённым
другим огнём – более горячим.
Вот от этой обречённости слова растут,
жизнь и смерть в себя одевают.
Я –читатель мечусь взглядом
и знаю, что огонь внутри этих слов
сожжёт мой взгляд, когда они лопнут.

Можно сказать и по другому:
то, что я сейчас пишу,
является стихотворением,
то есть болью взгляда,
не потому, что слова
в стаи соединились,
а потому что летят сквозь ночь
в поисках огня,
который дотла сжигает.

2016
© Павло Кричевський
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні