А за депресією - кола,
Литва, Барбадос - приріст кволий,
У Гондурасі трохи кращий...
Дали синам сітки і пращі,
Старі теліжаться на лови.
Конає парость мирри... мови.
Борги, лещата монетарні,
Бравади, виляски броварні...
А над садами - тиха Осінь.
Йдуть потерчатка безголосі -
Десь там убиті випадково -
Збирати фантики, підкови...
Летять повз них вогні-пегаси.
Ввели в ману-імлу компаси...
А свашка шепче: "гулі-гулі...".
Везуть вози лахміть, цибулі.
Вдягайся, плач - бо є причина.
Збагачено кротів... турчина.
...ти чеберяєш між голоти...
сик анаконди... анекдоти...
Стискаються серця, лещата...
А ти хотів, щоб стіл багатий.
Тепер ні пасіки, ні солі.
Пасує шулер - напівголий.
Колода краплена, облита.
Всі винні - фіни... московити...
Ця Гра запущена, пропаща.
Куди вели в калитку зрящі?
Куди злетіти? Лиш у вирій.
Гостри ножа - стинати гирі.
Там буде сяйно. І без крові.
Зчорніли тут поля цукрові.
Блукають нищі ворожбити.
Вчорашній швагер - ворог битий.
...а можна тут чекати віхол,
Махати віршем... вбити віхи...
Зварити джему із китайки...
У соняхах - веселі зграйки.
Скотилась торба із баштану...
Не хочу в Делі чи в Монтану.
Усе ж моє - ріка, говірка...
Цей трус - на справжність перевірка.
Проллється дощ на попелища.
Була діжа, немає днища...
Та буде син, і буде неня.
Відкрий, Щаслива Доле, жменю!
2015
|
