укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44623, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2015.08.14
Роздрукувати твір

Павло Кричевський

***

Перевод с украинского из Олега Ольжича

Был же век золотой, осененные солнцем дубравы,
Пчёл ручных сладкий мёд и загар захмелевшего тела,
Серн янтарные очи не видели раны кровавой,
А на ветках восковость плодов, соком полных и спелых.

Но приходит серебряный век, век простой, трезво-ясный.
В нем все поровну: горе и радость, и труд и веселье.
Но весы пошатнулись, хоть разума век и согласья,
И, покрытые пеплом, хлеба на полях поседели.

Кровь в колодцах кипит, и ревёт всюду скот одичалый.
И младенцы на ноги встают рьяно, хищно, сурово.
Похоть, будто болезнь, на мужей нападает. Не стало
И у женщин стыда, словно после напитка хмельного.

А земля – не земля, а лишь пыльная рыжая глина.
Грохот кузниц. Гудят все дороги так, будто им снится,
Что по ним тяжело и спесиво сполошною лавиной,
Все закованы в медь, боевые плывут колесницы.

Возле мёртвых ключей и в зловещих скалистых притонах,.
Среди гор и холмов и в степи неоглядной без края
Не пугливые мавки, а гнёзда свирепых драконов,
Не дома, а твердыни из красного камня взрастают.

Медный век – это ты, и твое ненасытное солнце
Неподвижно и мутно висит над сухими борами
И звенит и гудит и гудит… неужели не сон то?
В преисподнюю вход вдруг открылся вдали за горами.

Там пустыни смертельная жажда, всплеск лавы кипучей,
И грядущего жадно алкают лихие ворота.
Утонуть ли в зыбучих песках, оборваться ли с кручи,
Или медленно сгинуть в зловонных и ржавых болотах.

Воспевать львов и змеев, и кровь и горенье отваги,
Золотое руно, что в таинственной роще сокрыто,
И, бряцая оружьем, собраться, чтоб хищной ватагой
Замок приступом взять или быть в этой битве убитым.

В грабежах и насилье бессмысленно кровь проливая,
Покоряя весь мир, в поединке с самими собою
Отделяем мы зло от добра, грех смертельный от рая,
Прославляем мы верность, невинность и жертву героя.

Чтоб когда небеса сталь покроет свинцовою тучей,
Сталь грядущей эпохи, и круг свой извечный закончит,
Холод века железа предстал нестерпимым и жгучим,
И казался прекрасным и светлым, великим и прочным.

Неизменна земля, но на ней все меняется вечно,
И рассвет золотой в серебро превращается в полдень,
И расплавленной меди озёра вливаются в вечер,
И застынет железо в нас ночью, туманами полной.

Этих пут крепче нет, и не смог их никто ещё сбросить.
Дни и месяцы, вёсны и зимы сменяют друг друга.
И в рубцах наше жадное сердце всё большего просит,
И движенье ему суждено по порочному кругу.

2015

Олег Ольжич

***
Був же вік золотий, свіжі, проткані сонцем діброви,
Мед приручених бджіл, золотавість сп'янілого тіла,
Янтареві зіниці серни, що не бачили крови,
І на вітах восковість плодів, соковитих і спілих.

Та приходить вік срібний, вік простий і ясно-тверезий.
В нього рівно всього, горя й радости, праці й забави.
Віку мудро-буденний! Але похитнулись терези,
Його срібні жита вже у копах стоять попілавих.

Кров у наших криницях. Реве здичавіла худоба.
Новорождені діти спинаються хижо на ноги.
І нелюдська жага нападає мужів, як хороба,
І жінки безсоромні, немов од напою міцного.

А земля - не земля, тільки спечена цегла рудава.
І гуркочуть шляхи, стугонять і гуркочуть кузні ці,
Коли плинуть по них, пропливають бундючно, як пави,
Куті щирою міддю, важкі бойові колісниці.

Коло мертвих джерел, по мовчазних скелистих вертепах
Не мавки - полохливі - гніздяться огненні дракони.
Пнуться стіни твердинь на горбах серед голого степу,
На хребтах, неприкрашені, пнуться камінням червоним.

Віку міди, це ти, це твоє ненасичене сонце
Нерухомо зависло, мутне, над сухими борами
І бринить, і гуде, і гуде... І здається, що сон це,
І здається, що захід - це паща пекельної брами.

Там випраглість пустель, плеса лави ліниво-кипучі,
Але надять ненатло майбутнього люті ворота.
Загрузати в пісках, обриватись з камінням із кручі
І поволі тонути в потворних іржавих болотах.

І співати про зміїв, і львів, і горіння одваги,
Про казкове руно, у таємному гаї укрите,
І, збираючись в збройні, жорстокі і хижі ватаги,
Брати приступом замки чи їх до кінця боронити.

Розливаючи кров, у грабунках і гвалтах без ліку,
У змаганні із світом, у бою з самими собою,
Нам дано відділити зле й добре, мале і велике
І прославити вірність, невинність і жертву героя.

Щоб, коли небеса вкриє сталь воронена блискуча,
Сталь нової доби, що завершує коло одвічне,
Холод віку заліза мав взори нестерпно пекучі,
Взори того, що красне, і того, що світло-величне.

Є незмінна земля, і усе на ній зміна невпинна.
Золоте - на світанні, за дня вітряного - срібляне,
Мідь розтоплена - озеро те ж, в надвечірніх годинах,
І застигле залізо - вночі, у холодних туманах.

Міцно куте з металів, ще путо ніхто не роздер це.
Дня і місяця й року чотири пори, а на гльобі -
В дужих карбах людське неспокійне і жадібне серце,
І для нього судився довічний почвірний колобіг.

© Павло Кричевський
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні