Помолися, брате мій, помолись.
Опинився я в лабетах біди:
Павутиння, чорний порох і слиз,
І спасіння не приходить сюди.

Не поміг мені у битві мій лук,
Свої стріли я удома лишив.
І химерний волохатий павук
Оселився у стражденній душі.

Не прогнати сю потвору ніяк -
Він під серце заповзе на роки.
І життя тепер - суцільний бардак,
Де жирують бандюки-павуки.

В тебе вдома і турбота, і лад,
І дитячий розливається сміх...

Хай помолиться за мене мій брат -
І за мене, і за тих, і за тих...

*
                                               Олегу Петровскому                                                  

Помолись за меня, брат, помолись.
Вот опять меня накрыла беда.
В паутине я – вокруг только слизь,
Мне не вырваться уже никуда.

Оказался бесполезен мой лук,
Мои стрелы не попали в мишень.
Жирный, потный, волосатый паук
На больной моей уселся душе.

И уже его не скинуть никак,
А бороться мне давно не с руки.
Оказалось, жизнь – обычный бардак,
Где жируют мудаки-пауки.

В твоем доме и забота, и лад:
Колокольчиком звенит детский смех...
Помолись за меня, названный брат,
И за этих помолись, и за тех.