Павло Кричевський***Перевод с белорусского из Виктара Шнипа
2014 Віктар Шніп х х х Венецыі вада ў маёй далоні Празрыстая, нібы апошні верш Паэта старажытнага, што сёння З вады мне прашаптаў: “І ты памрэш…” Мы ўсе памром і зробімся вадою, Якую нельга піць, бо ў той вадзе Няма жыцця, як неба— пад зямлёю, А неба тут над намі, як нідзе. І чайка ап’янелая ад спёкі Кідаецца ў ваду, нібы паэт, Якому напляваць, што я здалёку Сюды прыехаў, каб пабачыць свет І палюбіць Венецыі каналы І вузкія гарбатыя масты, Дзе я з каханаю хаджу памалу, Нібы з багіняю, з якой на “ты”. Сцякла ў ваду вада з маёй далоні, Пякучая, нібы агонь, сцякла, Каб я прад смерцю гэты дзень успомніў І прашаптаў: “Венецыя была…” © Павло Кричевський |
Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”
Написати відгук в книгу гостей автораУ випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.
