укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44157, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2010.08.04
Роздрукувати твір

Ігор Федчишин

Життя прожить - не поле перейти

«Життя» - гласять - « не поле перейти!»
Воно нас б*є, щоб ми не помилялись,
Калить в вогні, щоб вперто, до мети
Крізь терн ішли й назад не обертались.

Воно нас вчить любити і прощать,
Не розмиватись в жалісливих сценах,
Не вішатись від того, помирать
Й не погубитись на його теренах.

Воно нас вчить і вчення те як вік,
Скільки живеш - усього не пізнаєш,
Здається (я про себе) чоловік
Дурним не є - а все ж дурним вмирає.

Довірливим (як кажуть) вила в бік -
Такий закон, щоб вижити в цім світі.
Шкода, що голова уже як сніг,
Та так цього не встиг я зрозуміти.

Прощаю легко й ніби без образ,
Та якийсь накип від тих слів, як сажа,
Лишається у бронхах кожен раз
І у легені десь повзе, зараза.

Мені далеко до крилатих фраз,
Не вмію бити, як мечем, словами -
Хотів з душею я прийти до вас,
Щоб зняти з неї той великий камінь.

Так, мені важко, бо усе життя
Як проклятий, тинявся я світами
І все плекав надіїї в майбуття,
Що зажевріє довгожданний ранок.

Я вірив людям. Вірю і тепер,
Бо знаю - так не може бути вічно!
І змії, що пускає Люципер,
Загинуть і згорять в вогні Предвічнім.

Та нам самим дожити до тих днів
І не згоріти від гіркого яду,
Щоб сенс життя довести до синів,
Онукам привідкрити двері саду!

2010
© Ігор Федчишин (Борода)
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні