укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44157, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2010.01.22
Роздрукувати твір

Софiя Кримовська

Остання ніч

-1-
Плаче верба над ставом.
Вечір, іще задуха.
В березі пара стала.
Він її тільки слухав.

Не обійняв. У ньому
слів не було дівчині...
Зникли затим в нічному
два силуети сині...

-2-
Ця ніч твоя, Іване. І моя.
Вінки пускали. Мій пішов під воду.
Іванчику, хіба не бачиш вроди?
Моєї вроди? Це ж бо, любий, я...

Медовими слова були торік,
у ніч купальську... Там, посеред лісу,
я віддалась тобі чи, може, бісу?
Життя ти випив з мене, наче сік...

Змарніла я? Зійшла уся з лиця?
Колись я парубкам в’язала долі,
зі сміхом, без жалю, не знала болю.
А бач, мене спідкала кара ця.

Якого зілля випила сама?!
Яким відваром напоїв, Іване?!
Скажи, бо швидко ніч липнева тане.
Або мовчи. Усе уже дарма...

Карає Бог гординю і мене...
Якого зілля випити, Іване,
щоби тебе забути, мій коханий?!
Так просто біль у серці не мина...

Ця ніч твоя. А я уже чужа
тобі і світу, і для себе, врешті...
Собака у дворі моїм не бреше
сьогодні – виє. Брався за ножа

тому мій батько, заглядав у хлів,
хрестилась мати... Боже, Боже, правий!
То ж я ніяк не відійду від ставу!
Іди, Іване, бо забракло слів...

-3-
Плаче верба над ставом,
плачуть росою квіти,
сонце над лісом стане –
сонячно, світло-світло...

Тільки у верболозах
крик нелюдської сили.
Тягнуть з води за косу
біле холодне тіло...

2009
© Софiя  Кримовська
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні