Бездонна ночь. Обмёрзшее окно.
Уже уснули гости за столами.
Ты застели потёмки полотном
И свечку затепли под образами.

И обок сядь. Тебя оставил сон.
Оставила и боль по Украине.
Ты горечь пьёшь пред ликами икон
И растираешь пепел по штанине.

Ты волк. Ты ночь. Ты прахом на земле.
Тебе уже не надобно ни крохи.
И не твои - ни иней на стекле,
Ни водочка, ни свечка, ни дорога.

Ты сам. Ты сам! Не каешься ни в чём.
Тебя никто на свете не узнает.
Бездонность ночи. Все туда уйдём.
Казак гуляет.


*** Павло ГІРНИК

Провалля ночі. Паморозь на склі.
Поснули твої гості за столами.
Але пітьму обрусом застели
І свічку засвіти під образами.

Сядь осторонь. Тобі немає сну.
Тобі не плаче навіть Україна.
І пий вино, гіркіше полину.
І струшуй попіл просто на коліна.

Ти вовк. Ти ніч. Ти порох на землі.
Тобі нема й не хочеться нічого.
І не твої ця паморозь на склі,
І свічка, і горілка, і дорога.

Ти сам. Ти сам! Немає каяття.
Тебе ніхто на світі не впізнає.
Провалля ночі. Кладочка життя.
Козак гуляє.