Старому дворищу по вулиці Говорова в Яготині


Поміж бузку, квітучої спіреї
Дурманив бджіл розложистий жасмин…
А я пливла у світ Ассоль і Грея
Під плескіт моря,
                           шерехи вітрил…

Хатина - як грибок, плямистий кролик,
Садок вишневий, від застуди - лій...
Там не стрічався злодій чи обмовник,
Там позичали цукор, масло, хліб...

А матері все баглося свободи,
Нової хати - десь у вишині!
Поклали скарб нехитрий на підводу...
Леваду розшукали - у багні.

Гора "циганська", несмачна водиця,
Іржаве озеро. Таким був "рай".
Мелькали дрібно у колесах спиці...
Я їхала в поля, за виднокрай,
Бо у дворі дитинства - пес муругий,
Два абрикоси впали у спориш!

Летовище моє - в червоних смугах.
Лечу в дитинство, краю синю тиш...

Там у піддашші ластів’ята-писклі
Гойдали гнізда. Був сарай, тлів "хлам".
Бабуся гнала кіз на пасовисько.
Я з бантиком ішла в "науки храм"...

Тікаючи від гуски, на паркані
Я там зависла, лився лемент-плач...
Навпроти двору діда Чорноштана
Ганяла влітку зеленастий м’яч…

Я, неня, муж.
                    Перед очима сина
Ми стоїмо і дивимось на двір...
Мій сад вишневий, ти по хвилях плинув
До саблезуботигрооких  прірв…

На місці саду - пишна кам’яниця.
Побіля неї - три теплиці в ряд…
Однак мені ТЕ дворище насниться-
На дощ осінній чи на майський град.