Псьол
У нас на річку кажуть “Псьол”,
Бабуся: “Йду у берег”.
Ріка... ну це ж вам не футбол,
Не “компи” і не “телек”.

Ріка – це радість, щирий сміх,
Це весело й корисно.
Ця свіжість обдарує всіх!
Ріка – вона як пісня.

Прекрасна вранці, вдень, вночі,
В тумані і під сонцем.
Згубило сонечко ключі,
А Псьол знайшов. Не сон це?

Ріка швидка, легка, стрімка,
Та має таємниці:
Глибокі ями, тінь метка
У струменях водиці,

Бурхливі вири, синій “глей”
У товщі круч високих...
Тече ріка, ріка людей, –
Куди сягає око.

Дідусь Іван мій тут ловив
Колись велику рибу:
Униз по річці човник плив
По мілині й по глибу,

Вода сріблилась і луска
У променях гарячих,
Як блисне боком – отака! –
Водянику нестача...

Тут плавати навчилась я,
У цих потоках чистих,
Це рідний Псьол – ріка моя,
Ріка мого дитинства.