Псьол У нас на річку кажуть “Псьол”, Бабуся: “Йду у берег”. Ріка... ну це ж вам не футбол, Не “компи” і не “телек”. Ріка – це радість, щирий сміх, Це весело й корисно. Ця свіжість обдарує всіх! Ріка – вона як пісня. Прекрасна вранці, вдень, вночі, В тумані і під сонцем. Згубило сонечко ключі, А Псьол знайшов. Не сон це? Ріка швидка, легка, стрімка, Та має таємниці: Глибокі ями, тінь метка У струменях водиці, Бурхливі вири, синій “глей” У товщі круч високих... Тече ріка, ріка людей, – Куди сягає око. Дідусь Іван мій тут ловив Колись велику рибу: Униз по річці човник плив По мілині й по глибу, Вода сріблилась і луска У променях гарячих, Як блисне боком – отака! – Водянику нестача... Тут плавати навчилась я, У цих потоках чистих, Це рідний Псьол – ріка моя, Ріка мого дитинства.
|