Звук віхоли над вухом — мов плюмбум… Тут і там
кружляють білі мухи над полем білих плям.
Із білими думками — за іншого не гірш —
я білими нитками зшиваю білий вірш…

Від сажі в білім світі зітхаю: «Се ля ві...»
Гуде-буянить вітер в натхненній голові.
І — ніби Локк над біллем* — у хащі лісовій
сидять ворони білі і світ фарбують свій.

В кибалці** — з теплим станом — від ніжного «Ля-мур-р-р...»
Десь біла жінка тане в обіймах білих мух…
А юність в тихих водах і мріях про гарем
до білого доводить глибини теорем.

Десь від гарячки жару над простором полів
Пливуть кудись мажари*** між білих ковилів…
А білий дід — на ласку — присівши… з кондачка —
розпочинає казку про білого бичка...

........................................................................

* — Мається на увазі «Білль про права» (1689) у Великобританії, який склав англійський філософ-матеріаліст
Джон Локк (1632-1704).
** — Кибалка — старовинний жіночий головний убір, що має форму півмісяця.
*** — Мажари — на півдні України та на Північному Кавказі — великі довгі вози.