На розі вулиці один ліхтар мигтів
І брук освічував на п'ять чи шість ступнів,
Але йому здалось, що те його мигтіння
Є неабияке проміння.
"Вже годі нам світить на місто це брудне;
Дурний ліхтарник-хлоп, що засвітив мене,
Не тямить, що в мені за сила,
Що дужчий я за всі світила.
От, кажуть, сонечко погасне, бо старе;
То я світитиму, як тільки сонце вмре.
Несімо ж світло аж туди, де зорі!"
Аж тут розвиднілось надворі,
Прийшов ліхтарник та й, на доленьку лиху,
Те сонце загасив і всю його пиху.
Шанує вас народ, що з себе вас обрав,
Царі, міністри, судді, депутати;
Він доручає вам добути людям прав,
Але, хто з вас народ не вміє поважати,
Глядіть, щоб він такого не скарав;
Найвищую владУ на вас він міг зложити,
Але хто засвітив, той може й погасити.