укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44155, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Роздрукувати матерiал
Опублiковано: 2007.05.12


Валерія Богуславська

Діаманти у сховку


ДІАМАНТИ У СХОВКУ

Валерій Ілля. Розширеними очима. Поезії. Київ, “Просвіта”, 2004

    Від цієї збірки я багато чого чекала. Чи виправдалося моє очікування? І так, і ні. Тобто я й раніше знала, що автор – справжній поет, і ця впевненість не похитнулася. Але – додалася дещиця “але”. І хоча “про мертвих або добре, або нічого”, та, будучи певною, що вмирає тіло людини, а душа – тим більше душа митця – лишається з нами, я все ж наважуся висловити свої враження, не завжди позитивні.
    Ця книга нагадала мені скриньку із чудовими, майстерно ограненими діамантами, старанно обгорнутими ватою і в такому вигляді запропонованою нам – мовляв, схочете сягнути суті, доведеться попотіти, розгортаючи. І дійсно, діаманти ці виграють всіма своїми гранями, що не завжди помітно з першого погляду, бо заважає обгортка, тобто зайві слова, образи. Найобразливіше – ті образи, що тут відіграють роль тла, туману, обгортки, становили би привід для гордощів іншого, менш талановитого поета.
   Автор – майстер мініатюри, на взірець японських хокку. Але він ніби сахається цієї лаконічності, цього свого хисту, цього вибуху образності, закладеної в одному – трьох рядках, і напускає туману там, де той-таки японець тактовно б зупинився. Прикладів із віршів Валерія Іллі можу навести безліч: “Ніч совам очі промиває” (“Над темним джерелом”), тут же ціла картина, як зорова, так і звукова: ніч – очі...  Чуєте таємничий шурхіт ночі в лісі? У цьому ж таки вірші: “Такої ночі вирушати / шукати крила для волів”; “У твоєму сивому волоссі / квіти і мертві птахи” (“Вітер”); “буду отут з твоїм тілом / пастиму його / поки ти не повернешся / он з тої білої зірки” (“Сховаєш свою тінь”); “У твоїх довгих долонях синє насіння вітру” (“Березень”); “А ранок то ружа з попелу / за мить до вітру” (“Присмерк”); “У втомленому світлі золотий слід бджоли / яка перелітає з тіла у тіло” (“Вечір, ІІІ”); “І худа рука поволі хрестить поле” (“Досвітнє”); “Над старими джерелами журавлиного краю / золота Тарасова тінь розгойдує дзвін” (“Мова”); “Моє лице сліпим птахом билося у вікна ікон” (Нічні дзеркала”); “Коні з очима втомлених янголів / п’ють воду з твого обличчя” (“В. О.”); “Цей спогад про ранок на вечірній воді” (“Захід”) “Твоє слово... вигодовує півня / який позначить час нових зречень” (“Твоє слово”); “Стара ластівка така / наче з бабиної душі вилетіла / як вийде баба з хати проситься назад” (“Самотність серед літа”); “Летів Байда розмотуючи чорну чалму яничарського крику”(“Козацький звичай...”); “запах вологої стріхи взяв бабу за руку” (“Весна”) – цей перелік може тривати довго. Чи не правда, ці образи, радше, готові вірші, викликають захват? А такі:
           долонею затулю обличчя
           щоби не сполохати птаха
           із втомленими очима       (“Початок ранку”) або
           
           я про поезію і самотність
           знаю все                             (“Поезія”)
   В обох цих випадках японець, прихильник лаконізму, порадив би зупинитися, і я з ним згодна. Іноді автор таки дослухається до цих слушних порад:
           сині півні випили втомлене небо
           під срібним рогом
           імлисте око шукає у яслах Бога
           у криниці вдарилося відро об воду
           і стало тихо якби то у дзеркалі        (“Вечір ІІ”).
    Як кажуть брати-росіяни: “Тут ни убавить, ни прибавить”. Оце і весь вірш. Не знаю, чи мав автор сказати ще щось, але, зупинивши себе вчасно, впіймав оте ледь-ледь, отой струмінь повітря (чи натхнення?), що окрилює й здіймає в небеса.
    Звичайно, в цій ювелірній роботі трапляються інколи прикрі, на межі несмаку, проколи, як-от: “білий сніг як світло / з холодної скроні Бога” (“Вечір V”) або “поет... з зозулею у роті / яка в місячні ночі срібне зілля кує” (“Вечір VІІ”). Перше, на мій погляд, для поета такого таланту просто банальність, яку менш талановитому можна було б вибачити, але майстер має бути до себе вимогливішим; друге – справжнісінький несмак, і страшно стає за автора, який намагається птаха, та ще й срібноголосого, проковтнути живцем. Але такого штибу проколів у першому розділі книги одиниці.
   З другим розділом, на мою думку, справа гірша. Чи я надто прискіплива, чи дійсно саме так воно і є, але мені здалося, що писання довгих віршів автор мав би залишити для когось іншого, вони програють від порівняння з його ж мініатюрами. У мене склалося враження, що Валерію Іллі більш притаманні образність і емоційність, але всім же йдеться про те, щоб “свою образованность показать”. Усі хочуть показати різноплановість своєї творчої палітри, та чи всім це потрібно робити?
    Розумію і цілковито поділяю обурення автора від вичитаного в Набокова настільки зверхнього ставлення до всього українського, але ж не треба уподібнюватися. Дописатися до такого: “шарудять... два таргани і надихають третього – Кафку”, – це вже, перепрошую, межує з тією самою набоковською зверхністю, ба й гірше – відвертим нігілізмом.
    І все ж мені б не хотілося закінчувати на цій критичній ноті, бо загальне враження від книжки – ніби настрій ясного вечора ранньої осені над тихоплинною сумовитою річкою, коли десь далеко за вербами чути пісню, яку хочеться підхопити, але заважають невідь чому набіглі сльози.
                                                                          Валерія Богуславська



Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.


Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні