Материал опубликован в еженедельнике «Зеркало недели», № 34 (613) от 9 сентября 2006 года (страница 19).
    Примечания от редколлегии сервера «Поэзия и авторская песня Украины»:
    1. Организаторы фестиваля выражают искреннюю благодарность редактору отдела культуры еженедельника «Зеркало недели» Олегу Анатольевичу Вергелису за неподдельный человеческий интерес к фестивалю и желание рассказать о «Подкове Пегаса» и поэтах Украины на страницах столь уважаемого и авторитетного издания.
    2. Украиноязычную версию этой же статьи читайте на этой же странице сервера ниже, после окончания русскоязычной версии.
    3.1. На сервере еженедельника «Зеркало недели» русскоязычная версия статьи выложена здесь http://www.zerkalo-nedeli.com/ie/show/613/54405/
    3.2. Украиноязычная версия этой же статьи выложена здесь http://www.zn.kiev.ua/ie/show/613/54405/
    4. При формировании страницы «ЗН» № 19 в процессе вёрстки материала оригинальный текст материала о фестивале «Подкова Пегаса-2006», к сожалению, был сокращён из-за дефицита газетной площади. Это обычная ситуация для редакций, когда требуется втискивать материал в определённую площадь, независимо от того, насколько важен он для тех, о ком идёт речь в данной статье. Сокращение коснулось фрагментов текста, несущих на себе важную, с точки зрения организаторов фестиваля, информационную нагрузку. Так как организаторы фестиваля «Подкова Пегаса» бережно хранят все свои архивы, на сервере http://poezia.org Вы можете ознакомиться с полной исходной авторской версией статьи Ольги Скобельской.
Конец примечаний от редколлегии.

Ольга Скобельская, (Черкассы), литературовед, кандидат филологических наук

Поэт — что малое дитя.
Он верит женщинам и соснам,
И стих, написанный шутя,
Как жизнь, священ и неосознан.
Б. Чичибабин

    Когда винницкое небо разукрасили множество разноцветных воздушных шариков с привязанными к ленточкам записками, не отмечался день города, чьи-то именины или свадьба. Шарики с письмами Пегасу запускали на прощание поэты, приехавшие в Винницу на Всеукраинский поэтический фестиваль «Подкова Пегаса-2006».
    Винница известна несколькими литературными акциями: бардовским фестивалем «Звуки поэзии», конкурсом одного стихотворения «Малахитовый носорог», литературной премией «Хрустальная вишня». Каждое из этих событий имеет свои устоявшиеся традиции и круг почитателей.
    Создание нового поэтического фестиваля организаторы объясняют стремлением к сохранению, развитию и поддержке литературных традиций жанра поэзии, открытию новых литературных имён и популяризации их творчества, а также необходимостью обмена опытом между активистами литературных объединений городов Украины.
    Поэтическое Слово, желание быть услышанным, а также желание пообщаться с теми, кто в состоянии немного понять внутренний мир поэтов, собрали более пятидесяти поэтов-конкурсантов из 17 городов Украины и почти столько же гостей. Основные фестивальные события проходили в уютном здании Винницкого профессионального лицея сферы услуг (директор — В.Б. Петров).
    Команда организаторов (Николай Кротенко, Юлия Броварная, Леонид Борозенцев, Виктория Сикорская, Сергей Негода) продумали программу так, чтобы максимально наполнить разные уровни восприятия участников и гостей: душевный (знакомство с уникальными личностями), интеллектуально-эстетический (концертная программа, открытые микрофоны, бардовский концерт, книжная ярмарка), познавательно-развлекательный (прогулка на теплоходе по реке Южный Буг, поход в музей-усадьбу Пирогова). Хватало внимания, здоровой конкуренции и символики с Пегасами, которая присутствовала не только на баннерах и различной фестивальной атрибутике, но даже на дверях деликатных мест с лаконичными буквами «М» и «Ж».
    Серьёзный подход проявился в организации творческих мастерских, во время проведения которых члены жюри индивидуально общались с поэтами, анализируя их стихотворения. Домашняя, уютная обстановка располагала к доверию. Авторы, прошедшие мастерские, не уходили, а искренне аплодировали, отмечали поэтические находки и пытались чему-то научиться друг у друга. Так как в финальное конкурсное выступление попали из приехавших 51 только 30 конкурсантов, не обошлось без разочарованных лиц тех поэтов, у кого не хватило адекватного чувства оценки собственного творчества.
    Чрезвычайно активно участники и гости реагировали на модное поэтическое шоу — слэм. Уже не новинка, а привычное действо литературных мероприятий, слэм (в переводе с англ. slam — хлопать) — эпатаж, разрушение привычных представлений о воздействии текста на зрителя. Для поднятия уровня адреналина каждый из соревнующихся предварительно сдал в общий банк по червонцу в надежде победить и забрать всё.
    Главная задача данного действа — не качество текстов, а умение автора поразить публику артистизмом в течение ограниченного промежутка времени (4 минуты). Для победы в слэме важен нетривиальный подход и полёт фантазии. К примеру, Игорь Павлюк читал свои стихи, стоя на голове, объясняя впоследствии свою выходку тем, что весь мир сейчас стоит на голове и единственная возможность для поэта привести этот мир в естественное состояние — это самому стать вверх ногами.
    Другие авторы растягивались в шпагате и кувыркались колесом (Руслан Белый), использовали элементы стриптиза и выпрыгивали на зрителей с криками: «Ти моя мама! Ти мій тато!» (Влад Волочай). Лучшим слэмером был признан Стас Кузьмин (Днепропетровск) — благодаря, всё же, не дешёвым артистическим эффектам, а глубине и выразительности стихов. Победитель благородно отдал выигрыш всем на «дополнение к закуске».
    Открытые микрофоны по вечерам с ироничными модераторами сближали участников, давали возможность каждому заявить о себе во весь голос — в прямом смысле этого слова. «Поэты-террористы» Влад Волочай и Павел Коробчук устроили импровизированный захват заложников, толкались, прыгали, кричали (и всё это были стихи), пока их не «подавил» ещё более экспрессивный «пират» Валерий Сазонов. Запомнились исповедальные выступления одинокого волка Юрия Крыжановского, вдохновенного Влада Клёна. Ночные посиделки не прекращались почти до утра, плавно переходя в самоорганизацию поэтов и открытые чтения без модераторов.
    Различные формы творческого общения оживляли своим присутствием члены жюри и почётные гости, среди которых — известные и авторитетные в современной русско- и украиноязычной литературе имена Вячеслав Рассыпаев, Василь Дробот, Роман Скиба, Николай Подгорный и др.
    Важной стороной этого фестиваля стало то, что он полностью был проведён только благодаря усилиям и при помощи, назовём так, «частной инициативы» без какого-либо участия политики, благотворительных фондов, официальных либо общественных организаций, которые иногда возле графы «Культурная помощь» ставят галочки в отчётах.
По итогам работы фестиваля стоит отметить ещё один важный факт — «неофициальная поэтическая культура» способна вызывать у людей значительно больший живой и неподдельный интерес по сравнению с благополучной культурой «официальной».
    Своими краткими впечатлениями от фестиваля поделились члены жюри.
    Сергей Мороз, (Киев-Боярка, бард, поэт, композитор): «…В этом году поэтический фестиваль «Подкова Пегаса» сделал убедительный шаг на пути своего становления. И, несмотря на то, что еще есть над чем работать его организаторам, хотел бы поздравить их с большим, как по мне, успехом в создании небудничного духа общения участников фестиваля. Лёгкость, непринуждённость и какая-то детская искренность и открытость, — стали тем фундаментом, на котором в полной мере смогли произойти явления поэтического взлёта художников слова, которые представили географически почти всю Украину. А еще приятно и то, что в этом году было значительно больше молодых поэтов и поэтесс, которые с большой любовью и почётом продолжают традиции именно украинского поэтического слова. И что наиболее радует, так это то, что они были на высоте и ничуть не уступали своим русскоязычным коллегам в силе слова, образности, мысли и мудрости».
    Игорь Павлюк, (Львов-Киев, поэт, писатель, научный работник): «…Поэт по своей природе — одинокая птица, которая не любит стай, но когда это сбор равных перед полётом, почему бы и нет?.. Даже боги спускаются на Землю. «Подкова Пегаса» — это очень высокий уровень поэзии разных стилей и вкусов! Как мужской, так и женской. Как русскоязычной, так и украиноязычной (хотелось бы, чтобы больше было украиноязычной). Импонировала негласная договорённость поэтов об отсутствии в святой поэтической атмосфере глупой политики, псевдоспортивного азарта. Ведь поэзия — это Путь, а не дистанция. Благородная языковая, половая, региональная толерантность. Поэты — вечные дети. Куда же нас девать, если на такие прекрасные фестивали не приглашать?!»
    Дмитрий Хоркин, (Киев, ведущий прямых эфиров Национальной радиокомпании Украины): «…Я получил невероятное удовольствие от общения с художниками из разных регионов Украины, почувствовал тот импульс чистой энергии, которую излучала поэзия конкурсантов. Безусловно, высокая степень организации и проведения фестиваля сплотила настоящих мастеров слова, отмечаю — настоящих(!), и выбрать среди них наилучшего — дело нелёгкое».
    Гран-при фестиваля «Подкова Пегаса-2006» и одновременно приз зрительских симпатий получил поэт из Николаева Алексей Торхов — маг слова, жёсткий судия современности, искренний исполнитель, хозяин сцены, прочитавший стихотворение-приговор о нашем времени «Палата 2006» с подзаголовком «да-не-су-ди-птих». Десять участников были отмечены как лауреаты: Валерий Сазонов, (Киев), Юрий Сегеда, (Винница), Евгения Баранова, (Ялта), Василь Дробот, (Киев), Станислав Бойко, (Днепродзержинск), Юрий Пусов, (Днепропетровск), Людмила Некрасовская, (Днепропетровск), Павел Коробчук, (Киев), Михаил Квасов, (Александровск), Юрий Крыжановский, (Киев).
    Кроме фирменных дипломов и каменных кубков с крылатой подковой, все лауреаты получили возможность открыть собственные странички и в дальнейшем популяризировать своё творчество на новом Всеукраинском сервере «Поэзия и авторская песня Украины» (http://poezia.org), а главный приз для победителя — издание поэтического сборника в серии «Знакомство с автором» в престижном винницком издательстве «Континент-прим».
    Разноцветные шарики в небе, искренний восторг участников, возвращение к детству — трепетное завершение фестиваля, за которым — потребность в продолжении общения и новых встречах.

Переклад матеріалу українською

Ольга Скобельська, (Черкаси), літературознавець, кандидат філологічних наук

Поэт — что малое дитя.
Он верит женщинам и соснам,
И стих, написанный шутя,
Как жизнь, священ и неосознан.
Б. Чичибабін

    Коли вінницьке небо розфарбували безліч різнокольорових повітряних кульок з прив’язаними до стрічок записками, не відзначався день міста, чиїсь іменини чи весілля. Кульки з листами Пегасу запускали на прощання поети, які приїхали до Вінниці на Всеукраїнський поетичний фестиваль «Підкова Пегаса-2006».
    Вінниця відома декількома літературними акціями: бардівським фестивалем «Звуки поезії», конкурсом одного вірша «Малахітовий носоріг», літературною премією «Кришталева вишня». Кожна із цих подій має свої усталені традиції та коло поціновувачів.
    Створення нового поетичного фестивалю організатори пояснюють прагненням до збереження, розвитку та підтримки літературних традицій жанру поезії, відкриття нових літературних імен та популяризації їх творчості, а також необхідністю обміну досвідом між активістами літературних об’єднань міст України.
    Поетичне Слово, бажання бути почутим, а також бажання поспілкуватися з тими, хто здатен трішки зрозуміти внутрішній світ поетів, зібрали більше п’ятдесяти поетів-конкурсантів із 17 міст України та майже стільки ж гостей. Основні фестивальні події проходили в затишній будівлі Вінницького професійного ліцею сфери послуг (директор — В.Б. Петров).
    Команда організаторів (Микола Кротенко, Юлія Броварна, Леонід Борозєнцев, Вікторія Сікорська, Сергій Негода) продумали програму так, щоб максимально наповнити різні рівні сприйняття учасників та гостей: душевний (знайомство з унікальними особистостями), інтелектуально-естетичний (концертна програма, відкриті мікрофони, бардівський концерт, продаж книг), пізнавально-розважальний (прогулянка на теплоході рікою Південний Буг, відвідування музею-садиби Пирогова). Вистачало уваги, здорової конкуренції та символіки з Пегасами, котра була присутня не тільки на банерах і різноманітній фестивальній атрибутиці, а навіть на дверях делікатних місць з лаконічними літерами «М» і «Ж».
    Серйозний підхід проявився і в організації творчих майстерень, під час проведення яких члени журі індивідуально спілкувалися з поетами, аналізуючи їх вірші. Домашня, затишна обстановка налаштовувала на довіру. Автори, які пройшли майстерні, не йшли геть, а щиро аплодували, відмічали поетичні знахідки інших поетів та намагалися чомусь вчитися один в одного. Так як у фінальний конкурсний виступ потрапили із 51 тільки 30 конкурсантів, не обійшлось без розчарованих облич тих поетів, у кого не вистачило адекватних відчуттів оцінки власної творчості.
    З особливою активністю учасники та гості реагували на модне поетичне шоу — слем. Уже не новинка, а звичне дійство літературних зібрань, слем (в перекладі з англ. slam — плескати) — епатаж, руйнування звичних уявлень про дію тексту на глядача. Для підняття рівня адреналіну кожен із учасників змагання попередньо здав у загальний банк по червонцеві з надією перемогти і забрати все.
    Головне завдання даного дійства — не якість текстів, а вміння автора вразити публіку артистизмом протягом обмеженого проміжку часу (4 хвилини). Для перемоги в слемі важливий нетривіальний підхід і політ фантазії. До прикладу, Ігор Павлюк читав свої твори, стоячи на голові, пояснюючи згодом свою витівку тим, що весь світ зараз стоїть на голові і єдина можливість для поета привести цей світ у природний стан — це самому стати догори ногами.
    Інші автори розтягувалися в шпагаті та крутилися колесом (Руслан Білий), використовували елементи стриптизу та вискакували на глядачів з криками: «Ти моя мама! Ти мій тато!» (Влад Волочай). Кращим слемером був визнаний Стас Кузьмін (Дніпропетровськ) — завдячуючи, все ж, не дешевим артистичним ефектам, а глибині та виразності віршів. Переможець благородно віддав виграш всім на «додаток до закуски».
    Відкриті мікрофони ввечері з іронічними модераторами зближали учасників, давали можливість кожному заявити про себе на повний голос — в прямому смислі цього слова. «Поети-терористи» Влад Волочай та Павло Коробчук влаштували імпровізоване захоплення заручників, штовхались, скакали, кричали (і все це були вірші), доки їх не «витиснув» ще більш експресивний «пірат» Валерій Сазонов. Запам’яталися сповідальні виступи самотнього вовка Юрія Крижановского, натхненного Влада Клена. Нічні посиденьки не переривалися майже до ранку, плавно переходячи в самоорганізацію поетів і відкриті читання без модераторів.
    Різні форми творчого спілкування оживляли своєю присутністю члени журі та почесні гості, серед яких — відомі та авторитетні в сучасній російсько- та україномовній літературі імена В’ячеслав Рассипаєв, Василь Дробот, Роман Скиба, Микола Підгорний та ін.
    Важливою стороною цього фестивалю стало те, що він повністю був проведений тільки завдячуючи зусиллям та за допомогою, назвемо так, «приватної ініціативи» без будь-якої участі політики, благодійних фондів, офіційних чи громадських організацій, які інколи біля графи «Культурна допомога» ставлять галочки у звітах.
За підсумками роботи фестивалю варто відмітити ще один важливий факт — «неофіційна поетична культура» здатна викликати у людей значно більшу живу та непідробну цікавість у порівнянні з благополучною культурою «офіційною».
    Своїми короткими враженнями про фестиваль поділилися члени журі.
    Сергій Мороз, (Київ-Боярка, бард, поет, композитор): «…Цього року поетичний фестиваль «Підкова Пегаса» зробив переконливий крок на шляху свого становлення. І, не дивлячись на те, що ще є над чим працювати його організаторам, хотів би привітати їх з великим, як на мене, успіхом у створенні непересічного духу спілкування учасників Фестивалю. Легкість, невимушеність і якась дитяча щирість і відкритість, — стали тим фундаментом, на якому в повній мірі змогли відбутися явища поетичного злету митців слова, які представили географічно майже всю Україну. А ще приємно й те, що цього року було значно більше молодих поетів і поетес, які з великою любов’ю і шаною продовжують традиції саме українського поетичного слова. І що найбільш радує, то це те, що вони були на висоті і нічим не поступалися своїм російськомовним колегам у силі слова, образності, думці і мудрості».
    Ігор Павлюк, (Львів-Київ, поет, письменник, науковець): «… Поет за своєю природою самотня пташка, яка не любить зграй, але коли це збір рівних перед вирієм… то чого ж?.. Навіть боги спускаються на Землю.
«Підкова Пегаса» — це дуже високий рівень поезії різних стилів та уподобань! Як чоловічої, так і жіночої. Як російськомовної, так і українськомовної (хотілося, щоби більше було українськомовної…).
Імпонувала негласна домовленість Поетів про відсутність у святій поетичній атмосфері глупої політики… псевдоспортивного азарту. Адже поезія — це Шлях, а не дистанція… Благородна мовна, статева, регіональна толерантність.
…Поети — вічні діти. Куди ж нас подіти, якщо на такі чудові Фестивалі не запрошувати?!»
    Дмитро Хоркін, (Київ, ведучий прямих ефірів Національної радіокомпанії України): «... Я одержав неймовірне задоволення від спілкування з митцями із різних регіонів України, відчув той імпульс чистої енергії, що її випромінювала поезія конкурсантів.
Безумовно високий щабель організації та проведення Фестивалю згуртував справжніх майстрів слова, наголошую справжніх(!), і вибрати з-поміж них найкращого — справа нелегка».
    Гран-прі фестивалю «Підкова Пегаса-2006» і одночасно приз глядацьких симпатій отримав поет з Миколаєва Олексій Торхов — маг слова, жорсткий суддя сучасності, щирий виконавець, хазяїн сцени, який прочитав вірш-вирок про наш час «Палата 2006» з підзаголовком «да-не-су-ди-птих». Десять учасників були відмічені як лауреати: Валерій Сазонов, (Київ), Юрій Сегеда, (Вінниця), Євгенія Баранова, (Ялта), Василь Дробот, (Київ), Станіслав Бойко, (Дніпродзержинськ), Юрій Пусов, (Дніпропетровськ), Людмила Некрасовська, (Дніпропетровськ), Павло Коробчук, (Київ), Михайло Квасов, (Александровськ), Юрій Крижановський, (Київ).
    Крім фірмових дипломів та кам’яних кубків з крилатою підковою, всі лауреати отримали можливість відкрити власні сторінки і в подальшому популяризувати свою творчість на новому Всеукраїнському сервері «Поезія та авторська пісня України» (http://poezia.org), а головний приз для переможця — видання поетичної збірки в серії «Знайомство з автором» у престижному вінницькому видавництві «Континент-прим».
    Різнокольорові кульки в небі, щирий захват учасників, повернення в дитинство — щемливе завершення фестивалю, після якого — потреба в продовженні спілкування та нових зустрічей.