Марина Матвєєва

Книга гостей автора

Поля з позначкою * обов’язкові для заповнення. Введення коду підтвердження є елементом захисту від спаму, який розсилається електронними роботами в книги для гостей

Код підтвердження:
Введіть код підтвердження: *
Ім'я: *
Місто:
E-mail:
WEB:
Тема: *
Повідомлення: *

	2010.09.29/ Бездна «Ласточкино гнездо»./ Марина
	Марина, прекрасный стих и хорошая форма, помогающая его восприятию и пониманию. Очень понравились строки о бездонной центробежности души. Марина, а это легенда такая о царице, казненной в замке или Ваше видение этого места?
	2010.09.29/ Бездна «Ласточкино гнездо»./ Марина
	Марина, прекрасный стих и хорошая форма, помогающая его восприятию и пониманию. Очень понравились строки о бездонной центробежности души. Марина, а это легенда такая о царице, казненной в замке или Ваше видение этого места?
	2010.04.27/ Мне не о чем стало царапать ножом по стеклу. / Бильченко
	Марина, это удивительный стих. Нащупать такую ноту... Перечитываю и не устаю восхищаться. Это как раз то, что надо (кому не важно - мне, вам, им), в точку.
	2010.04.22/ Спасибо!/ ММ
	Спасибо, Светлана. Спасибо, Татьяна. Рада общению. С уважением, М.
	2010.04.12/ ответ\ Окрымлённая – окрылённая… / Татьяна
	МАРИНА, ХОЧУ СКАЗАТЬ ВАМ НЕ ТОЛЬКО О КОНКРЕТНЫХ СТИХАХ, А О БОЛЬШЕМ, НЕ СПОЛНА ВЫРАЗИМОМ, ВПЕЧТАЛЕНИИ ОТ ВАШЕГО ПОЭТИЧЕСКОГО МИРОВОЗЗРЕНИЯ, ОСОБОГО ЭМОЦИОНАЛЬНОГО И ФИЛОСОФСКОГО НАПОЛНЕНИЙ... ЭТО ВАШЕ ЧУВСТВОВАНИЕ НЕ ТОЛЬКО СЕБЯ,  А И МИРА, ДРУГОЙ ДУШИ - И ЕСТЬ ЗНАК ИСТИННО ПОЭТИЧЕСКОГО ДУХА! ПУСТЬ ВАМ ДЫШИТСЯ И ПОЁТСЯ! Т.
	2010.04.12/ перевод "Я устала..."/ Свiтлана-Майя Залiзняк
	Я стомилась. Пекельно. Я все ще належу тобі. Від спогадок про тебе не легшає ані на йоту. Розчахнути б вікно – і чекати твоїх голубів, Але Всесвіт завмер у чеканні свойого апное. Не тамуються спрага і голод. Нависла блакить. Світ незмінний, байдужий, не тліють його перепони. Я кохаю тебе. Та не це мені нині болить. Чи боліло колись? Не згадати у сутіні тоскній. Тануть помисли, милий, про нас, наче смог. В дім я птаху внесла, забинтовую ніжку... Чи котятко приблудне. А може, сам Бог Обернувся на знайду – перевірити трішки. Бо йому таки звично вдавати в путі старика, Пілігрима, бідаху чи й трьох. Днів одвічні шаради. Я люблю тебе. Лише в безмовний мій ад Не вривайся морозяним зойком набату. Може, й ти уже мрієш про ніч на моїх килимках, Геркулесову кашку, шматочок присохлого сиру. Я люблю тебе, отже, хутчіше тікай. Ще зустрінеш по втечі свойого кумира. Ну навіщо лишився? Пішов би за ріг. Мертву тишу розкраяв, кричить немовлятком. Або ти – або птаха. Ще котик. Одвічно усі Перед Вишнім прозорі. Не втискайся в котятко. І не став їх у ряд, всі подряпини будуть за гріх. Та – за той. Хтось помре – і відродиться вепром. Я кохаю тебе. Та ковчег мій не вмістить усіх, Навіть страшно згадати, кого він принадив до тебе.
	2010.04.09/ книга/ Светлана Зализняк
	Марина, искренне поздравляю с выходом новой книги! Рада буду получить авторский...  :) Адрес напишу Вам на эл.почту. (?)
	2010.02.24/ Жене Бильченко/ ММ
	Да, помню. А что?
	2010.02.17/ Профилактика/ Женя Бильченко
	Марина, Вы помните этот свой стих? Здорово.
	2010.02.09/ Кротенкови/ ММ
	Спасибо-спасибо! Надо добавить в "книги автора..."