Фільтри: Всі власники авторських сторінок зі всіма статусами |
абвгдеєжзіїйклмнопрстуфхцчшщюя |
Книга гостей автора
Поля з позначкою * обов’язкові для заповнення. Введення коду підтвердження є елементом захисту від спаму, який розсилається електронними роботами в книги для гостей
2012.01.25/ стань їжачком.../ Богдан Фединчук (Нетішин) | |
Стань їжачком з блискучими очима, Здійсни хоч так мою дитячу мрію. Спершу поплачу – все-таки причина, А вже тоді, звичайно, порадію. А що – створіння начебто нічого: Маленьке, миле, навіть ніжнолице. У мисочку наллю біля порогу Я йогурту йому, і полуниці. Після такої скромної вечері (Тваринки й люди в цьому однакові), Хоч у моїй кімнаті є папери, Запропоную вийти їжачкові. І під табло небесним ми підемо Шукати дещо, схоже на домівку. …Не буду далі розвивати тему. Дивлюся мовчки на його голівку – Таки бувають лагідними очі! Та все одно не пригорнусь до нього – . Мій їжачок мене вколоти хоче… За полуниці? Чи лише за йогурт?! | |
2011.01.22/ коли кохання перетворюється.../ Василь Кузан | |
Ідол завжди непевний... Гарно написано. Емоційно. | |
2009.09.22/ Щодо репліки шановного Satkur/ Сергій Осока | |
Мене, пане, ваша "храза" трохи подивувала. Що має означати "більш традиційно"? Ви хочете читати римовані вірші? То читайте їх в інших авторів. Ви не сприймаєте стильових манер Анни? - Це питання суто ваших смаків. А щодо художності, то формулювання "більш" або "менш", тут принципово неприпустиме. Або вірш, або не вірш. До речі, твір, який ви процитували - як на мій смак, якраз художній. Емоційний і образний. В ньому є екзальтованість. Не прості істеричні крики, а справжня екзальтованість, вивірена смаком, досвідом, авторською правотою і мукою. "...щось я або дурний..." Та все може бути. | |
2009.05.17/ "а по дорозі немає храмів".../ Лана | |
Чому ж немає, бджілко? Куди ж летите? Може, час вертати? | |
2009.04.01/ вже до литок прилипли вуста трав’яного бога (БДЖОЛА В АПЕЛЬСИНОВІЙ ШКІРЦІ)/ SATKUR | |
Пані, Анно, щось я або дурний, або не розумію... А не можливо б писати віршв більш традіційно та художньйо ? Бо це якась суміш: - помаранчі з Єгипту! перестиглі і… вкриті ранами ринок прокинувся рано щоб заснути до першої зірки християнам сьогодні не личить стовбичити так базарно сонце місити в бруднющій зі снігу каші і вигукувати: - помаранчі з Єгипту! – мед з-під Канева! бо сьогодні народиться син християнського бога натомість треба дмухати у середину себе у середині себе махати ганчіркою для витирання фруктів може зірка різдвяна виходить насправді звідти ---------------- Не ображайтесь... | |
2009.04.01/ вже ввімкнули опалення.../ SATKUR | |
Щось мені не дуже сподобалось... Якось різко обривається ритм, та поїзди - вагони щось не гармоніють з внутрішніми відчуттями... Але все одно цікаво. | |
2009.01.19/ А, може, ти знову приїднш?/ Василь Кузан | |
Сьогодні вранці для підняття настрою завітав на твою сторінку. І прочитав "А.може, ти не поїдеш?" Подумалося: "А, може, ти знову приїдеш?" Ті збори в Закарпатській Спілці залишили якесь паскудне враження, ніби занурився у щось гниле і противне. Ми і каву випити не встигли. То як? А вірші у тебе чудові! | |
2008.10.25/ вже до литок прилипли вуста трав’яного бога (БДЖОЛА В АПЕЛЬСИНОВІЙ ШКІРЦІ)/ гедзь (миколаїв) | |
Лижуть литки бджоли п"яні, З"їсти щоб на ланч її... Ось чому вона - багряна, А не помаранчева. | |
2008.08.19/ До Вашого серця/ Афанасий (Москва) | |
Батькові Афанасію Артемовичу. Біля лісу, серед трав – Батьківська сира могила, Йго земелька, що орав, Легким килимом накрила. Як колись живим ти сонний Впав в обійми до ріллі, Лемех плуга, мов бавовни, Кинув теплої землі. Трактор сам поїхав далі, Скіфи жили тут колись, Ноги топчуть в сні педалі, З-за кургану *) вийшов лис. Розбудив (лизнув обличчя) Й сам у ліс утік чимдуж, Став той лис для мене ближчим І в думки заріс, як дуб. Як умру, то поховайте У Подвірні, де коріння, Поле, ліс і шлях від хати, Діти, внуки – покоління. *) Є думка В.О.Ключевського (1841-1911), що в цих місцях є справжні скіфські кургани, які збудували роксоланичі. Наприклад, на Козирянському полі в околицях Подвірного, де колись, мабуть, проходив шлях із Липкан до Хотина. 5.06.05. Москва, 1 г. ночі. Чайка. Над життя грайливим морем Мрійно марить серця чайка, Як прощання з тихим горем, Чорно-біла щастя майка. Чорний колір – то минуле, Білий – радість цього дня, Щоб ніколи не забули Губ цілунки навмання. «Синє море – твої очі…», – Пишеш ти надій пером, Сьогодення чорні ночі Криють все своїм крилом. Ти пробач мені, красуне, Я ж бо – хтивий океан, Темна суть його ще суне, Ти ж бо – чайка, в квітах лан. *) Чайка в переводі з грець.– Лариса. 20.02.05. 11-20. Ел. М - К. Як козак на небі… Як козак на небі, з турком б'ється грім, Від ударів шаблі в'ється блискавиця, Що кида на землю рій строкатий стріл, (або червоних, на вибір) Ніби піт солоний, з неба дощик л'ється. Над Хотином – хмара ворогів проклятих, Їх багать навкруг, як зірочок на небі, Обійма козак дівчину серед шляху, – Б'є копитом коник: «Нам рушати теба». Волю щоб здобути, будуть в крові трави, З бою не вернуться легіні чубаті, Поцілунком дівка залікує рани, Тих, хто повернеться , привітає мати. Небо посвітліло, колоситься жито, Бо втікають турки навпростець і шанцем, *) Україні вічно тільки вільній жити У стрічках бадьорих і в шалених танцях.. *) Не перевірена достеменно версія про існуючу насипану турками (зараз висота біля 2 м) земляну дорогу, рівну, як стріла, від р.Дністер (Хотин) до р.Прут (Молдова), а далі – на Яси. 30.08.05. 10-05. Москва-метро, ст. Коньково. Там, де захід… Там, де захід, плаче сонце: З днем розлука до рання, В щастя вибите віконце Сліпо в мандри, навмання. Пошук милого серденька Серед скель суворих днів. Там, де Прут і рідна ненька, Де Дністер, я ріс, мужнів. Там кохав і марив чудом Щастя всім здобуть на вік, Благодійним бути людям, Сліз лишити їх повік. Щось вдалось – один ж я прутик, А кайданам – сотні літ, З батьківщиною побути Марю: спогади і піт. 20.02.05. 10-15. Ел. М - К. Впадання в дитинство. Дні дитячі, мов вареник, Мами ніжність і тепло, Із п’ятірками щоденник І небес прозоре скло. Перший гриб – знахідка, чудо! Перший гріх – цигарка з трав, Перший дотик – дівки груди І похід крадьки на став. Дні я ті ціную вище, Ніж держави старий гімн, Смуток в серці вітром свище, Мерзне без кохання дім. Цей «маєток» – примхи долі З днів, прожитих навмання, Серце моє на долоні, Хто візьме, не знаю я… 06.02.05. 11-35. Ел. М - К. Кобзарю – Т.Г.Шевченку. Я знаю, я прийду до тебе, рідна нене, Бо запах гір, землі моїх батьків, дідів – Як щит і меч, забрало завжди навкруг мене, Хотин-фортеця, мур і вітер із полів. Бо де б не був: розлука-плач, немов навіки Терзали серце, рвали біллю душу, груди І сон надій, як сніг на щоки і повіки, Мов поминальний білий аркуш був повсюди. Та час настав, проснутися давно «Пора», *) Весна прозрінь, гудуть натхненно в цвіт «Гринджоли», **) Залежностей кайданів (брухт віків) – гора, Іх – в криворіжську піч з кучмізмом, що збороли! Пісні Майдану, сміх рожевий, праця вільна, Обличчя Києва, привітне для людей, Дніпро, Дністер, бадьорий Прут, моя Подвірна, – Усе Кобзарь осяяв, ніби Прометей. *) Зареєстрована молодіжна політпартія, яка ініціювала Помаранчову рев-цію, а на вибори 2006 р. іде в блоці з партією Пинзеника “Реформи і порядок” (Пора-ПРП). Під першим номером у виборчому списку – Віталій Кличко. **) Івано-Франківський гурт (в переводі з гуцульського – санчата), що склав і співав на Майдані гімн Помаранчової революції («Разом нас багато...»). Приймав участь з цією піснею через напосідання Томенка в конкурсі Інтербачення (замість Ані Лорак), і провалився. 15.03.05. 13-15. Ел.М - К. | |
2008.08.14/ До Вашого серця/ Афанасий (Москва) | |
Щиро дякую всим читачам та прихильникам моих виршив! Завдяки Вашим видгукам, даю Вам свое слово ,що розмищу на цьому портали доробку своих виршив на украинський мови яки, без зайвои соромливости и самому подобаються,правда лиш деяки- дуже. Радий буду приняти Вашому сприянню в розповсюдженни моих виршив (якщо вони того варти) навидь без вказивки мого призвища, котрого ,за легендою,Катерина друга , як "неологизм" в знак подяки переименувала-подарувала моему прадиду пид час своеи поиздки через Малороссию до Потёмкина в Бахчисарайи и призвище мое значить- Вер(дийсний,настоящий, справжний" Жак-(Иван,простолюдин,мужык, мужчина). На той час захоплювались неологизмом и пишались своею мойстернисттю, як в наш час,дех то -кросвордами... | |
1 | 2