Життя - штука дивна,а молодість - його автономія, така собі примхлива, вічно прагнуча незалежності, хоч не знає чи має вона, та незалежність, для неї зміст. Молодість узагалі перестає знати, вона любить споглядати, писати, творити, і з цього уже постає наука, мистецтво молодості - це творіння настрою, душі, емоцій, але не спрямованої сили думки. Потім може з'явитись безліч думок, але увесь зиск з них - це просто відчуття себе людиною думаючою, існуючою істотою, дозволимо собі таку тавтологію. І здається, що нікому твої ідеї не потрібні, хіба таким як ти, що зрозуміють, погодяться, теж зловлять собі кайф "мудрого" ( хай і безплідного), бо ж усім іншим начхати і чим більше їм начхати, тим молодість жвавіша і сильніша, бо тим більше вона відчуває у собі життя, чим більше різниці між нею і мертвим, дослівно - всім, що довкола.
Молодість - вигадка, тяжке, буремне, задимлене сьогодні, яке завтра набуде рис м'якого, захмарного, романтичного минулого.
Так, молодість - це коло чи колесо. ..аІ є відцентрова сила.