СОРОМ

Змарнілий  художник таки віртуоз.
Манаття мережане фарбами скритно.
Куций мороз,  під   сором  –  гіпноз  
від пряників й сліз  заливається гірко.

Тямущий в канонах нарядний, мов мрець,
з примарами сорому, з різдвяними стрічками
гладущик  – рік тому початий під грець
повний по вінця червоними свічками.

Неплідна нестерпне. Як  – часто без батька
мати неголосно недомагає?
Туману  без сліз  воскресла  загадка.
Хто ще бідолашну так відшмагає?

Небіж в юрбі буквоїдів – небога.
Сила натруджених  білих очей
шорошить  фіаско охлялого Бога
посеред палаців персон і ночей.

Дивак і опришок, плугатар і ратай
постали  опудалами  та й
почманіли.  Від страху без брата
ніхто на заплакав і тільки шибай

озиму  засіяв
там за воринням...