Опубліковано: 2007.12.29
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Ігор Янович

ЗАБЫТЫЕ РАДОСТИ  2559

Днём что-то снилось... Обволакивало розой...
Язык безгрешный чуть дрожал – как под желе.
Вздувались ноздри, помня тонкости мимозы
и воспитательные ласки крем-брюле.

Вдруг вспомнил «чайную», рецепт тридцать шестого.
Духам французским фору даст её букет.
«Не разворованное качество святого!» –
по-христиански подольстил «авторитет».

И кардамон в колбаске той, и красный перчик!
Ещё штук двадцать специй – славу им пою!
Сравнил с гимнастами – великий Билозерчев!
Вкус идеальным был!.. Но я, похоже, сплю.

В руках – название да твёрдость – как у власти!
Тот запах смыло. Сквозь клозеты унесло.
Мельчает всё здесь! Как Арал и древний Каспий.
Без специй – горько. Как без девушки – весло.

1993
Киев, 09 мая
© Ігор Янович
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/9812/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG