Опубліковано: 2007.12.23
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Вiкторiя Тищенко

Уходит старый долгий год

Уходит старый долгий год,
влачит свой хвост поземкой-дымкой.
Звезда блестела хрупкой льдинкой,
да скрылась… Беден небосвод.
Немного светится фонарь.
В кругу снежинок оголтелых
он -- словно слабый дряхлый царь,
обросший бородою белой.
Вдруг гаснет быстро и легко.
И больше нету никого.
Пусты оврагов синих чаши.
И только вербы в окна наши
стучат остатками костей –
но мы с тобой не ждем гостей

2004
© Вiкторiя Тищенко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/9609/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG