Опубліковано: 2007.12.21
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Аліна Остафійчук

Донбасс

Земля ты моя несказанная!
Пустые глазницы домов,
Дороги открытыми ранами
Мне душу изрезали в кровь.
Слагают нелепые опусы
Поэты змеиной судьбы.
И страшной развернута пропастью
Земля моей бедной страны.
Донбасса кровавые поросли,
Разруха в домах и мозгах.
Земля моя язвами совести
И мусором смотрим в меня.
Шахтерского голода волчьего,
И слез молодых матерей -
Донбасс мой, мой люд замороченный,
Незрячих поэтов елей.
Свобода и муза заказаны,
Но сердцем прижмусь я к земле.
И сказки ей буду рассказывать,
Баюкать и плакать о ней.

2007
© Аліна Остафійчук
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/9568/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG