Наздоганяти резонанс Вдаряти словом в ритмі серця Ніхто не просить грішних нас. І не заплатять нам сестерцій За літри крові, що сплила По сторінках чорнилом марним, Яке поглинула імла. Своїм екстазом незугарним Злякаєм ангельські хори Й побіжимо алюром славним Подалі, поки нас тхори Не засмерділи. Фіміамом Знесуться в небо молитви І затанцюють в колі рими. Наш вірш піде комусь «на ви», Комусь постане третім Римом, Комусь привидиться Содом. А хтось слідом за пілігримом За хмари побіжить притьмом. Хтось, не ховаючись за гримом, Закине торбу на плече І, в світ пішовши геть розкислий, Від світу назавжди втече. А що ж поет? Сидить у кріслі, Наздоганяє резонанс Вдаряє словом в ритмі серця, У нього з Вічністю альянс І звуки піднебесних терцій Йому замінять хліб і сіль, А радість тисяч породіль Душевний затамує біль. Та радість розлилась довкіль – Вродилось слово! |