Опубліковано: 2007.12.14
Поетичний розділ: Філософська лірика

Анатолій Мельник

20 вік

У віка була пиха,
Й пихата була вдача.
Яка йому в тім утіха?
Така от тобі задача.

Його довжелезний вік
Бессмертям мене спокушав,
Та вийшов і віку-- пшик.
У пеклі його душа.

Бо дуже вік нагрішив:
Калічив, вбивав, катував.
Римуй от тепер, пиши,
Як він нам життя псував.

У віка була втіха,
Така от лиха вдача--
Робив на землі лихо,
Й музику любив плачу.

Помер він тепер, злодюга.
Мені ж він здавався вічним.
Чому я сумую? Туга,
Ця зовсім мені не личить.

Той вік безпощадний, вічний,
Моїх двох братів здолавший...
Зрубав я його, як вишню,
Спалив я його назавжи.

2002
© Анатолій Мельник
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/9395/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG