На Вашій Арктиці росте, мабуть,трава, А тут вже чути осені останній скрип. За талію день вечір обійма Як перший чи останній чоловік. Він мріє віршами і хоче чути «так» У відповідь регоче небо «ні». На Вашій Арктиці закінчаться дощі, А в Луцьку забухикає зима. День вечір притискає у тролейбусі, Скрегоче іскрами замучена пітьма. На вашій Арктиці, напевно, десять вже, А на моїй вже досить молока. Вже досить запланованих побачень, Спізнілих днів і п’яних вечорів, Так хочеться закутатись в «пробач мені» І розігріти у бокалі лід. На нашій Арктиці, мабуть, вода Й багато мокрих-мокрих днів. Забуду що була я не одна, А Ви побудьте першим і одним
|