укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44193, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2007.12.07
Роздрукувати твір

Петро Долголенко

Картина

...И я вошел
в тот зал, где уже несколько столетий
картину демонстрируют одну
с названием гнетущим - Ожиданье.
И тотчас же неведомый художник
меня вписал в сюжет одним мазком.
Да, никаких сомнений - это я
на жестком эмпээсовском диване
между старушкой с тощим узелком
и гражданином делового вида
куда-то вдаль невидяще гляжу
сквозь женщину, сидящую напротив,
и сквозь меня смотрящую куда-то.
Он, несомненно, не лишен таланта,
художник. Как он точно передал
чудовищную неуютность этих
минут, часов (иль вечности самой,
прикинувшейся этими часами).
Вон там- взгляните - слева, у окна
пристроился парнишка белобрысый.
Кого-то мне напоминает он.
До боли мне знаком этот вихор,
торчащий из-под кепки несуразной,
и выцветшая эта рубашонка...
Ужели это снова я?
Художник!
Что это? Что за странная игра?
Взгляд от картины оторвать не в силах,
я понимаю с ужасом: все лица
на этом полотне - мои.
...Вот с новым рюкзаком, остриженный под "нуль",
в толпе еще веселых новобранцев
я тоже весел. А невдалеке
стоит отец. Нет, он не плачет, просто
его впервые вижу я таким.
Наверно знает он уже, что мы
в последний раз глядим в глаза друг другу...
...А вот я сам кого-то провожаю.
Уже давно исчез вдали состав,
а я все отыскать пытаюсь взглядом
лицо...
            Наверно с дьяволом самим
художник этот в сговоре. Откуда
он знает все, что в жизни моей было?
А может быть и то, чему еще
лишь предстоит случиться...
                                        А быть может
Кусок холста судьбу предскажет мне?
Я пристальней на полотно гляжу,
но голосом, пронзительным, как бритва,
вдруг возвещает диктор: "Гражданин!
Ваш поезд на втором пути давно
Вас ждет! "
И - вечная  -
                   рассыпалась картина.
Но, как напоминание о ней,
Возник передо мной буфет вокзальный,
где с сыром вечным вечны бутерброды,
и бледный чай, прохладный будто вечность,
и на липучке вечной мухи вечные...

1980
© Петро Долголенко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні