Опубліковано: 2007.12.06
Поетичний розділ: Інтимна лірика

Володимир Пучков

ИРПЕНЬ

Пружинящий родник, светящаяся роща,
роящихся листков пропащая судьба...
Природа, говорю, в тебе родней и проще,
не спрашивай, зачем, впусти меня в себя!

Ты, затаившись, ждешь и дверь не отворяешь,
своих сомнений дрожь в один итог сведя.
Хорошая моя, минувшая, товарищ -
теперь уже навек - впусти меня в себя!

Я рощу пролистну, ответа не нашедши,
с платформы в небеса осенние взгляну -
и засквозит в лицо дыхание надежды:
"Впусти меня в себя, не оставляй одну!"

1980
Киев
© Володимир Пучков
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/9220/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG