Опубліковано: 2007.12.06
Поетичний розділ: Інтимна лірика

Вiкторiя Тищенко

Тебя я довожу до белого каленья

Тебя я довожу до белого каленья,
стихами «нагружая». Милый мой!
Ведь я не человек -- я провод,
и сквозь меня идут потоки чувств, стремлений,
попыток, зависти, негодованья,
любви, надежды всех тех бессловесных миллионов,
которые по улицам скользят дырявой тенью.
Я слышу их! И я хочу сказать!
Сказать всё им, за них – стихами, книгой.
Как это называется? болезнь?
тщеславие? небесное призванье?
Пускай неясен мой диагноз –
мои поступки не без оправданья,
ведь я бываю… да – разнообразной,
хотя бы в этих многострочьях сложных…

2005
© Вiкторiя Тищенко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/9202/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG