Звереснілі дерева марять весною
птахи відлітають у вирій вдосталь попліткувавши
з листям про зиму
про те коли скотяться з даху веселки
а веселий вітер жбурлятиме сніжки у вікна.
І бринітиме сріблом заспана земля
а потім смарагдами плекатимуть надію обіцянки
і виграватиме прелюдії грім
аж поки сутінки не нагадають про себе
холодним морозивом та минулорічною стернею.
Все спочатку
знову птаство всядеться вітрові на плечі
і гомонітиме про те
що краще там
де нас нема. . .