Зітхаю я-- століття вже минуло,
І молодість моя тепер-- минуле,
І два брати мої, ріднесенькі брати
Із вічністю давно-давно уже на "ти".

Зітхаю я-- минуло вже століття.
А вітер під вікном хитає вишням віття,
І сніг лапатий гоне навскоси.
Душа ж моя тріпоче від краси.

А серце в грудях б"ється, радіє молоде.
І сивина у скронях біліє де-не-де.
Але ж засмучено і тяжко я зітхаю:
Бо віка смерть-- моє вигнання з раю.