ще не вмерла
тільки так у коматозному хронічно важкому стані а коли пробує кліпнути очима їй відразу тичуть американські бойовики від чого амнезія доповнюється атрофацією мізків  ну то й що що перебинтовують її жовто-блакитним і загіпсовують в історію поразок
вона вся вже у жовто-блакитному по коліна в історії  з тризубом на серці зубом всередину
зачіпляється за пам’ятники бо думає що то її єдині герої приростає до них
зішкрібають і знову в реанімацію робити вигляд що рятують
а я осідлаю тобі коня викую шаблю і вирушай бути справжнім як вони але де там коли шаровари на шиї зав’язані
а ми стаємо собою тільки на один день у серпні пробуємо ставати що ж святкувати вона у комі а ми танцюємо біля неї колом
від того може що червоним у календарі а у неї внутрішній спротив на червоне навіть якщо свято
якась дівка бігала у вінку зі стрічками спущеним на одне око ще пробувала скочити гопака але градуси сплутали чоботи  та й гепнулась у єдину на все калюжу і створила собою ще один символічний образ
нічого-нічого я осідлаю коня викую шаблю причеплю вуса сховаю косу і вирушу бути справжньою
скакатиму довго може три дні і три ночі як заведено а може й довше якщо затримають на медогляд
але таки доберуся до Січі або деінде поставлю куреня і буду в походи ходити

дуже не хочеться козака Мамая татарці віддавати
                             
                                 спроба бути патріоткою
                                       а може й ні
                                (назва легко змінюється)