Опубліковано: 2007.11.25
Поетичний розділ: Інтимна лірика

Євгенія Більченко

Возвращение Карениной.



Ну, вот и все.  Пришла домой.
Закрыла двери за собой.
Смеясь, подумала: «Отбой», –
И стала плакать.

Все бывшее казалось сном.
Смеркалось. Надо в гастроном.
Качался тополь за окном,
И стыла слякоть.

Хотелось лечь и полежать
И, может быть, Толстого взять,
Но обалдевшая кровать
Меня стыдилась.

Необходимо все забыть.
Необходимо с этим жить
И быть, как раньше – просто быть! –
Необходимо.

Читаю: как он был хорош,
Как Анна не любила ложь,
А рядом общество, но все ж...
И понимаю:

Как важно – правду говорить.
Как страшно – правду говорить.
И, спицей ковыряя нить,
Сижу немая.

2007
Киев
© Євгенія Більченко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/8881/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG