Була собі бабуся,
Що в кошику з лози
Злетіла аж до місяця,
Ще й вище в три рази!

Й коли вона летіла
З пташками пліч-о-пліч,
Надворі стало поночі,
Надворі стала ніч.

Й коли вона летіла
До неба напрямці,
Побачили ми віника
В бабусиній руці.

— Куди, куди злетіла ти?
Чому, чому, чому?!
— Із неба павутиннячко
Я віничком зніму!

Зніму я павутиннячко
Та розжену хмарки,
Щоб завтра вранці сонечко
Світило залюбки!