1.  ЗНИКЛИЙ ПАСТУХ



волочився по тюрмах і руки йому повсихали

сам собі не повірив як світло на роки наніс

подивився на тітку припавши і цвіллю і мари

врятував помилково посіяні мальви і віз

вітер полум’я збив  і привиджує  світ свою душу

повилазили очі  осліпла  скажена  зоря

перебила гудіння від розпачу  пестила ружу

дна йому вже нема бо його вже давненько нема





                    1. ПЕРШЕ СОНЦЕ



прив’язав я  химери і тішуся сонечко сходить

в запашному морозі  закрапаний вічно в росі

криву ніжність торкнув  і зі сміху вимерз на возі

і свій рот розтулив і трикутником ніс пригубив

не така вже й близька кривувата і повна шаленства

що зі мною жартує немов з однокровним життям

ай дитяча печаль тихо диха в лице і даремно

перекошена доля розплющує жах  від звитяг