Опубліковано: 2007.11.21
Поетичний розділ: Інтимна лірика

Євгенія Більченко

Плохой звонок



Не надо мне звонить под Новый год,
Сменив для безопасности SIM-карту.
Любая анонимность – это кара.
В любом из нас Иуда не умрет.

Не унижай меня бесстыдством ссор,
Которыми ты душу драпируешь:
Душа – одна, не выменять вторую –
Не унижай меня бесстыдством штор.

Я знаю, что такое «нет» и «без»:
Я слишком долго плакала тобою,
Как плачет дождь каемкой голубою
С утра раскрытых лепестков небес.

Наверное, никто не виноват,
Что мы кресты сменили на экраны
Мобильного – и он смертельно ранен:
Мы были юны, – значит, нам простят.

И мы еще войдем под гулкий свод
Старинного и умного собора,
Найдем кресты и с окон снимем шторы...
Не надо мне звонить под Новый год.
                                           31 декабря

2006
© Євгенія Більченко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/8775/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG