Опубліковано: 2007.11.20
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Петро Долголенко

***

Когда дела мои плохи,
Когда надежды нет ни грамма,
Моих товарищей стихи
Ко мне спешат, как телеграммы.
Они боятся опоздать
Хотя, казалось бы, откуда
Им там, за тыщи верст узнать,
Что мне сегодня здесь так худо.
Раскрою тонкий переплет,
И, распахнув страниц халаты,
Знакомая толпа войдет
Ко мне в больничную палату.
И до полуночи горит
Ночник. Негромко речь ведется.
Нам есть о чем поговорить,
И помолчать о чем найдется.
И пусть я от друзей вдали –
Не одинок я в эту полночь.
Как я хочу, чтоб и мои
Стихи спешили к вам на помощь!

1980
© Петро Долголенко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/8757/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG