Повний Місяць над горизонтом,
Білі відьми і коні злі…

Мені снився сьогодні Гонта,
Гонта снився мені…

Без слів
Із конем постояв над Стіксом.
Довго слухав як час іде,
Як у ворона серце тіка,
Як шумить вино молоде.

Вигин кобзи кам’янобабий
Гладив він, мов міжкрилля струн,
Наче сфінкса піщані лапи,
Які ще пам’ятав Перун.

…Вже минуло давно минуле,
Вже й майбутнє прожито все,
Як нічні степові загули.
Як теля, що дві матки ссе.

Ізольовані нерви віку…
І підрубана вісь земна.
Темно – наче під вічним віком
Неба, не прихильного нам.

Гонті страшно на п’єдесталі,
Що за плаху вищий в сім раз.

…Я прокинувсь під скрегіт сталі
І під стогін льоду Дніпра.

Гонта списом писав на небі...
Вбитих зір шукав голоси.

Гонта владно манив до себе,
Ніби я його третій син...