| Ігор ПавлюкМАХНО| Безмежне волосся…
 Париж легендарний.
 Вечір.
 Він –
 Декоратор на кіностудії (1).
 Сена тремтить – як целка.
 Далеко-далеко степ український.
 Південний Буг…
 Мов ноги довгі на плечах.
 Неорганічно…
 У виногреті – чужа виделка.
 
 Одна легеня у нього…(2)
 Легенда…
 Інша – серце з білого м’яса.
 Він заробляє на хліб
 Плетенням тапок
 Із шнурочків штучно веселих.
 Хочеться спати,
 Чи хочеться вмерти –
 Неясно.
 Треба було раніше –
 Від кулі чи шаблі
 В сизих, як гориляса,
 Червоних селах.
 
 Сам собі влада найвища
 І – мов прірва – безвладдя.
 Страшно красива смерть
 У степу байбаком свистіла.
 Доля сміялась…
 Як завжди, сичало гаддя.
 Ставало душею тіло.
 
 Смертний ніхто не знає,
 Як снились йому убиті
 Ним же «по п’янє»,
 Під зойки «гармошки»
 Зовсім люди невинні.
 І поржавіла «тачанка» –
 Немов розбите корито,
 Біля якого, як завжди…
 Патріотичні свині.
 
 На грубих підошвах
 Приходить хандра,
 Ворони біблійний вік накричать.
 Ех, бацька! Батька!..
 У кожного з нас є своя пора,
 Своя пора і своя свіча.
 
 А ми, коли сліпо шукаємо щастя,
 Згадуєм оттаких-от…
 Прощаємо їм усе.
 Таємненько тішимось,
 Що ми кращі… кращі…
 Лапи у дуплах ссем.
 
 А далі, далі –
 Лиш коні і гнізда лелечі.
 
 І анархічно падають
 Боліди-метеорити.
 
 Той, хто був пострілом в просторі –
 В часі димом вкриває плечі.
 
 На зламаних квітах доріг
 Учиться білі тапочки шити.
 
 1) Нестор Махно після втечі з України працював декоратором на Паризькій кіностудії, ремонтував взуття, плів кімнатні тапочки із різнокольорових шнурків.
 
 2) Одну (хвору) легеню Махна вирізали лікарі.
 
 | 
 2007Львів-Київ-Волинь
 © Ігор Павлюк |