Опубліковано: 2007.11.13
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Лія Чернякова

Oзноб

Твой след простыл. И я, кляня простуду,
Украдкой трогаю холодный лоб.
А пальцы спят. Я чувствую озноб
Внутри себя. И падает посуда
На кухне, точно падаеет в сугроб.
И черепки валяются повсюду,
Как знаки препинанья. Тишина...
Я думала, она как весть оттуда,
А оказалась – липкая волна
Смятенья и лекарства. Не забуду
Свой чуткий бред – трехгорбого верблюда
В пустыне сна.

1989
Харьков
© Лія Чернякова
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/8585/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG