Опубліковано: 2007.11.13
Поетичний розділ: Філософська лірика

Любов Останина

Равнодушие

Проваливай, мгновенье,
ты –
напрасно!
Проклятьями издерганного «я»
живей наиковарнейшей проказы
глухого равнодушия
броня.

Игривым бесом,
бисером искристым
метаясь в корчах пламенных идей
над поголовным человекосвинством,
о чем хлопочешь,
бедный Прометей?

Туши, чудило,
немощный окурок
смешного сердца о больной вопрос
нешуточных считалочек и жмурок
и прочих взрослых игр на износ.

Не до эстетств.
Не угодить бы сдуру
в отстойник изувеченных надежд!
Так и живем, –
глотая массхалтуру
отягощенных разумом невежд.

2007
© Любов Василенко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/8565/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG